Художньо-літературний матеріал по ознайомленню дошкільників з порами року — «Зима»

admin 14 - Февраль - 2013

Ознайомлення дошкільників з порами року

( Витяг із збірки художньо-музичного та фольклорного матеріалу "Ці чарівні, чудові пори року...", автор: вихователь ДНЗ №19 м.Ужгород - Трашевська Є.С )

Зима

Узимку панують форма, симетрія, пропорція. Природа демонструє естетичну довершеність власних витворів.

Зима ніби вимудровує різноманітні способи творення гранично виразних образів. Обмерзлі дерева чи кучугури снігу мають вигляд чудернацьких скульптурних композицій. Морозні візерунки вражають своєю витонченістю. Німота, заціпеніння, сонна тиша доповнюють цей казковий вернісаж. Холодна зимова краса наче застигла в нерухомості.

Природа завмерла й тихо спочиває до пори, як зачарована красуня.

   Ознаки зими

 Грудень

Випадає перший сніг, але він змінюється відлигою, потім морозом. Скорочується і скорочується день. День триває менше 8 годин. На 22-25 грудня припадають найкоротші дні. Їх звуть у народі сонцеворотом.

Після 25 грудня день починає збільшуватися.

         Дуже замерзає вода в ставках, озерах.

         Грудень на всю зиму землю остужує, вона кам’яніє.

Січень

У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим і морозні дні. Під міцною кригою застигли річки та озера. У казковій красі заснули бори та діброви.

Лютий

Довкола ще багато снігу, часто бувають хуртовини. Сонце все вище світить яскравіше, починає пригрівати дужче. Погода нестійка, мінлива: сильні вітри з морозами поступаються відлигам. З’являються перші проталини, підсніжники. Прогріваються стовбури дерев, навколо них осідає сніг, темнішає.

         Тріскучі морози тільки вночі.

         Білки, зайці, лисиці, вовки створюють свої сім’ї.

 Тематично – ситуативний словник

Дерева, що скидають листя: дуб, ясен, граб, бук, липа, в’яз, каштан, береза, осика, вільха.

Дерева, що взимку залишаються зеленими: сосна, кедр, модрина, ялиця.

Птахи, що залишаються зимувати у нас: ворона, горобець, снігур, пугач, шинкар, крок, синиця, дятел, малинівка.

  Народний календар, прикмети і

прислів’я про зиму

19 грудня – святого Миколая

6 січня – Святий вечір

7 січня – Різдво Христове

13 січня – Свято Меланії

14 січня – свято Василя ( старий Новий рік)

19 січня – Водохреща

15 лютого – Стрітення

 

Грудень

Назва «грудень» походить від самого характеру місяця. Із настанням заморозків розбита кіньми дорога перетворювалась на суцільне груддя. З цього приводу казали:

«Грудень на возі витрусить не лише сіно, а й душу».

Раніше називали: «хмурень», «студень», «ворота зими».

Січень

У нас січень, тому що сніг січе. Але може бути і від того, що місяць пересікає, тобто січе зиму навпіл. Це якраз середина зими.

На Поліссі січень називали «шипуном», «сніжнем».

Січень

-         В січні сніг і морози – готов уже плуги й вози.

-         В січні сніг січе з вітрами, а пияк трясе зубами.

-         Місяць січень – весни господар.

-         Січень-батенько рік починає, весну величає.

-         Січень – всій зимі господар.

-         В січні горщик на печі замерзає.

-         В січні росте трава – влітку болить у газди голова.

-         Січень мокрий з відлигами – літо буде прохолодне.

-         Січню – морози, лютому – хуртовина.

-         Січень лагідний – рік буде плідний.

-         Січень січе та морозить – газда з лісу дрова возить.

-         Січень – усьому року заспів.

-         Січень без снігу – літо без хліба.

-         Січень – весни дідусь, а зимі цар.

-         Січень гонить заметіль за сім верст.

-         Січень з груднем прощається, а на лютий очі косує.

-         Січень найгостріший – рочок найплідніший.

-         Січень наступає – мороз людей обіймає.

-         Січень не так січе, як у вуха пече.

-         Січень рік починає, а грудень -  кінчає.

-         Січень  рокові початок, зимі середина.

-         Січень сірий – хлібам біда.

-         Січень січися, а ти до печі тулися.

-         Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.

-         Січень стрибнув на поріг курячим скоком.

-         Сухий січень – селянин багатий.

-         Січень холодний – липень сухий і спекотний.

-         Січень, Пилипе, снігом засипле, лютий, Миколо, голками сколе, а березень, Андрію, то дощем, то снігом сіє.

-         Сонечко, в січні корівці бік пригріло.

-         У січневу холодну добу пам’ятай про худобу.

-         У січні вночі панують сови та сичі.

-         У січні тріщать морози – восени тріщатимуть засіки від хліба.

-         Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний.

Лютий

Лише три століття тому нинішня назва закріпилася за останнім місяцем зими. Проте в народі він завжди звався «сніжнем», «кутнем», «зим бором», «бокогрієм», «криво дорожником», «меженем» (тобто календарна межа між зимою і весною).

На Поліссі лютий мав ще одну назву – «казиброд».

Це від того, що казиться погода і доводилося їздити убрід.

Лютий

-         Батько – лютий прийшов, мужик зиму пережив.

-         В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.

-         В лютого два товариша – заметіль та хурделиця.

-         В лютому багато інею – влітку багато роси.

-         В лютому зима з весною зустрічаються.

-         В лютому сім погід на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє, знизу мете.

-         Вже лютий сніг підгриз – кидай сани, бери віз.

-         Зиму лютий видуває.

-         Завірюха і заметілі на лютий налетіли.

-         Лютий м’якший од січня.

-         Лютий – сікач січе зиму навпіл.

-         Лютий – у звірів весільник.

-         Лютий теплий обмане і принесе холодну весну з приморозками.

-         Лютий багатий снігом – квітень буде багатий водою.

-         Лютий ведмедеві в барлозі бік пригріває.

-         Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.

-         Лютий збиває ріг зимі.

-         Лютий зиму видуває, а березень її ламає.

-         Лютий зиму на ніч замикає, а  березень весну в гості припрошує.

-         Лютий і теплом пригостить, і морозом відшмагає.

-         Лютий іноді змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш до кісток.

-         Лютий лютує, та весні дорогу готує.

-         Лютий питає, чи добре взутий, бо прийде морозець і ухопить за палець.

-         Лютий питається, чи в добрі чоботи кожен взувається.

-         Лютий сильний заметіллю, а березень – відлигою.

-         Лютий сильний і холодний – серпень спекотний.

-         Лютий сильний хуртовинами, а березень – капежем.

-         Лютий хоч і морозом візьме, але всі дороги замете.

-         Лютий, лютуй чи не лютуй, а дні все довшими стають.

-         Лютнева відлига й гроша не варта.

-         Лютневий капіж рано весну будить.

-         Лютневий сніг – мов з рукава.

-         Лютневі прикмети – метелиці й замети.

-         Місяць лютий гострокутий.

-         Мороз у лютім гостро тримає – тоді вже недовго зима буває.

-         Ой ти, лютий, не лютуй і на весну брів не хмур.

-         Сніг лютневий весною пахне.

-         Ти, лютий, дми не дми, а стають довгі дні.

-         У лютому вода вдень плющить, а вночі – мороз тріщить.

-         У лютому сильні морози – коротка зима.

-         У лютому сонце крізь плач сміється.

-         Упіймав, як куций лютий довгоногого березня.

-         Хуги й заметілі на лютий налетіли.

-         Ще рано лютому до березня в свати ходити.

-         Як у лютому гукнеться, так восени відгукнеться.

-         Перед потеплінням шибки у вікнах і в мороз запотівають.

-         Гуска ховає ніс під крило – на мороз.

-         Падає великий лапатий сніг – на негоду і сирість.

-         Собака качається – на сніг.

-         Снігур цвірінькає під вікном – на відлигу.

-         Якщо навкруги сонця або місяця видно кола – чекай морозу.

-         Лапатий сніг – на негоду.

-         Птахи перед потеплінням сідають на нижні гілки дерев.

-         Коли бурульки на стрісі довгі, літо буде мокрим, а коли короткі – сухим.

-         Ворони купаються – до негоди, каркають – на мороз, гуртом літають – на снігопад, сідають на землю – до відлиги, а вмощуються на нижніх гілках дерев – на вітер.

-         Снігур заспівав, а сорока під дах заховалася – бути хуртовині.

-         Гусак стоїть на одній лапці та ще й ховає голову під крило – на мороз.

-         Якщо миші вилазять з-під снігової ковдри і бігають по снігу – незабаром потеплішає.

-         Кінь лягає долі й перекидається з одного боку на інший – на хуртовину.

-         Місяць на небі яскравий – до ясної погоди, блідий і ледь вкритий туманцем – на сніг.

-         Узимку над лісом або чагарниками повітря синюватого відтінку – незабаром потеплішає.

-         Якщо вдень падав сніг, але під вечір притих – погода поліпшиться.

-         Який перший день грудня, така й уся зима буде.

-         Іній на деревах – на мороз, туман – буде відлига.

-         Глибокий грудневий сніг радує хліборобів – бути великому врожаєві.

-         Якщо ранкова зоря швидко гасне – на холод, а коли вечірня раптово згорає – на відлигу.

-         Дим без вітру стелиться по землі – випаде сніг або потепліє.

-         Починають плакати вікна – зменшиться тиск і потепліє

-         Якщо ворона сидить на верхівці дерева й каркає – бути хурделиці.

-         Сова кричить – холод накликає.

-         Мокрий січень з відлигами – прохолодне літо.

-         Монотонно шумить зимовий ліс – на тепло.

-         Удосвіта іній вкрив дерева – вдень йтиме сніг.

-         Сухі ялинові гілки згинаються – на хуртовину, розпрямляються – на гожу днину.

-         У морозний день вода виступає поверх льоду – невдовзі настане відлига.

-         Лунко потріскує лід – на міцний мороз.

-         Півні ввечері розкукурікалися – на переміну погоди.

-         Якщо на Стрітення мороз буває, то медвідь свою буду розбиває.

-         Голуби туркочуть – тепло віщують.

-         З дахів звисає багато бурульок – на гарний урожай.

-         Пухнастий іній на деревах у січні – на гарний урожай.

-         Якщо горобці заглядають у вікна – чекай сильного морозу.

-         Кішка тягнеться до тепла, спить, згорнувшись клубочком і прикривши ніс лапками та хвостом, - теж на морози.

-         Повна ополонка води й туман на Новий рік «прогнозують» велику повінь.

-         Який перший день у Новому році, таким буде й рік.

-         За різдвяним днем віщували погоду і врожай.

-         Якщо січень холодний, липень буде сухий і жаркий, не чекай грибів на осінь.

 -        Бач, зимо, каже літо, що я наробило й придбало, а ти все поїла й розтринькала.

-         Без снігу зима – влітку врожаю нема.

-         Біла зима й чорне сіно з’їсть.

-         В зимовий холод кожен молод.

-         В зимову днину не забудь про худобину.

-         Ведмідь усю зиму лапу ссе.

-         Весна була суха – зима буде на сніг глуха.

-         Взимі днина лиш година.

-         Взимку літа не дождеш.

-         Взимку сонце крізь плач сміється.

-         Взимку сонце так сміється, що вікна плачуть.

-         Держись, Хома, іде зима.

-         Діду, діду, сій ячмінь, бо вже тій зимі амінь!

-         До Благовіщення зими не лай і сани не ховай.

-         Доспівалась пташка до зими, прийшла під стріхою зимувати.

-         Заметілі взимку – влітку негода.

-         Зима багата снігами, а осінь – снопами.

-         Зима без морозу не буває.

-         Зима без снігу – літо без хліба.

-         Зима з коня злітає, встає на ноги, кує сиві морози, стелить по річках-озерах льодові мости, сипле з одного рукава сніг, а з іншого – іній.

-         Зима зла збіжжю шкодить і порожні колоски родить.

-         Зима красна снігом, а осінь хлібом.

-         Зима пізня – весна пізня.

-         Зима снігова – багатий рік.

-         Зима снігова – літо довше.

-         Зима не лякай – весна прийде.

-         Зимове тепло – як мачушине добро.

-         Зимою деньок, як комарів носок.

-         Зимою добре, а літом ще ліпше.

-         Зимою тепло – на літній холод.

-         І в зайця зимою щастя, бо не кожен шубу має.

-         І собака зимою про хату думає.

-         Лиха тому зима, в кого кожуха нема.

-         Літо працює на зиму, а зима на літо.

-         Мачуха так чужих дітей жаліє, як зимою сонце гріє.

-         Мороз, аж іскри сипляться.

-         Мачушине серце – що зимнєє сонце : воно хоч і світить, та не гріє, і буйним вітром од нього віє, а в рідної матері серце – як літнєє сонце: хоч воно і хмарненьке, а все-таки від нього тепленько.

-         На зиму вся птиця летить у вирій.

-         На Михайла зима саньми приїхала.

-         Приготувався : має мішок  цибулі, добре визимує.

-         Синиця пищить – зиму віщить.

-         Сироті і взимку день довгий.

-         Сніг, завірюха – то зима біля вуха.

-         Сонце на зиму, а літо на спеку.

-         У нього не розживешся і серед зими льоду.

-         Холод – не брат, а завірюха – не сестра.

-         Хто під зиму зорав, той на весну золото буде мати.

-         Як туга зима, то і літо красне.

-         Як хто робить, так і має, прийде зима, то згадає.

-         Як зима не злиться, а все ж весні скориться.

Прислівя

-         То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

-         Тримайсь, Хома, іде зима!

-         Як зазимує, то й жаба оніміє.

-         До завірюхи треба кожуха.

-         На Новий рік дня додалося на заячий скік.

-         Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.

-         Зимове тепло, як мачушине добро.

-         Взимку сонце крізь плач сміється.

-         Сонце блищить, а мороз тріщить.

-         Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.

-         Такий мороз, аж зорі скачуть.

-         Зимою деньок, як комарів носок.

-         Лиха для того зима, в кого кожуха нема, чоботи – ледащо, а їсти нема що.

-         Грудень рік кінчає, а зиму починає.

-         Зима без снігу – літо без хліба.

-         Зима спитає, де літо було.

-         До Миколи нема зими ніколи.

-         Дми не дми – не до Різдва йде, а до Великодня.

-         Січень снігом сипле, лютий голками коле, а березень то дощем, то снігом сіє.

-         Січень року початок, а зими середина.

-         Хвали січень сніговий.

У лютому багато інею – влітку багато роси.

Довгі і товсті бурульки звисають із дахів – літо буде погоже.

Лютий без снігу – літо без хліба.

Як у лютому гукнеться – так восени відгукнеться.

Південний вітер – бідним батько.

Довго дме північний вітер – влітку град може вибити хліб.

Холодна зима – на врожай.

Сніг надворі – хліб у коморі.

Небо без зірок – зима заплаче нескоро.

Лютневий капіж рано весну розбудить.

Лютнева відлига нічого не варта.

У лютому сильні морози – коротка зима.

Лютий морозом не візьме, якщо всі дороги замете.

Великий іній, кучугури снігу, глибоко промерзла земля – на врожай.

Затримаєте сніг на полях узимку – будете з хлібом восени.

Дроти на стовпах гудуть за добу перед сильною заметіллю.

Зірки багряні – на вітер. Стрибають – на мороз, мигтять – на сніг, блимають – на погіршання  погоди, на вітер; швидко змінюються кольори – на опади.

Захід сонця червоний – день буде ясний, у хмарках – на снігопад.

Буде сильний снігопад з вітром, якщо ворони в сонячну погоду сидять на деревах (але не на верхівках, а між гіллям).

Північний вітер при безхмарному небі – на похолодання.

Зоряне небо – на мороз.

З»являється свіжа іржа на металі – занегодиться.

У хмарну погоду сніг іде з перервами, буває й сильним – вигодиниться скоро.

Вранішня зоря червона, а вечірня блідо-рожева – до негоди.

Ясний місяць – на іній, білий – снігу не дасть.

«Стовпи» біля сонця – на мороз.

Вікна «плачуть» - на потепління.

Цвірінчання горобців у негоду віщує хорошу погоду.

 ХТО ЯК ЗИМУ ЗИМУЄ

До першого весняного тепла спить у барлозі ведмідь і, ніби немовля соску, посмоктує свою лапу, щоб їсти не хотілося.

Задрімали у затишних норах борсуки, кроти , їжаки. Їм зиму перезимувати все одно що котові на теплій печі позіхнути.

Згорнувся у клубок і безтурботно спить під старим трухлявим пеньком вуж. У кору дерев позалазили комахи, там зимують. Та багатьом звірям і птахам узимку ой,  як погано, бо і намерзнешся й наголодуєшся.

У тріскучий мороз  білочка намагається сидіти в дуплі й затуляє вхід до нього своїм пухнастим хвостом, харчується запасеними ще з осені жолудями, сушеними грибами та горіхами ліщини.

Куди важче в цей час зайчикові. Постійної хатки в нього немає. Бігає косенький по липкому снігу, щоб зігрітися, поживи роздобути. Тут молодої кори згризе, там мерзлою брунькою поласує. Одна втіха, що лапки хутром опушені.

Отже, ніякі замети не страшні. У зайчика лапи, як лижі, не провалюються. Білий кожушок теж йому допомагає. Присів під кущиком – вже не зайчик, а горбочок снігу біліє. Жоден ворог не помітить.

Узимку птахам не так мороз дошкуляє, як голод. Тому дуже вас прошу: зробіть їм годівнички і підгодовуйте насінням конопель, проса, льону, плодами горобини, калини.

       ЗАГАДКИ

Стало біло навкруги –

Я розтрушую сніги,

Наганяю  холоди,

Води сковую в льоди.

Здогадались? Я….

                           ( зима)

Хто наткав полотна

Аж від лісу до вікна?

І сміється, задається:

Ось така ширина.

               (зима)

Чудо-сани прилетіли,

скакуни в цих санях білі.

Їде у санях цариця –

Білокоса, білолиця.

Рукавом махає –

Сріблом все вкриває.

             (зима)

Лід на річках,

Сніг на полях,

Віхола гуляє,

коли це буває?

       (зима)

Прийшла кума із довгим віником

На бесіду із нашим півником, схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід.

              ( лисиця)

 Влітку сірий, взимку білий.

                                   (заєць)

 П’ять комірчин в одні двері.

                                (рукавиця)

Зірка сніжно-біла

На рукав мені злетіла,

Поки ніс її сюди, стала краплею води.

                                           (сніжинка)

Хто малюнок уночі

На вікні зробив мені?

                         (мороз)

Літом наїдаїться,

А зимою висипається

                             (ведмідь)

Маленький хлопчина

У сірій свитині

По дворах стрибає,

Крихти збирає.

                  (горобець)

 

  ВІРШІ ПРО ЗИМУ

Вже летить пухнастий сніг

Холодніше стало,

Тільки, зимонько, малят

Ти не налякала.

Ні!    Ні!

Ти не налякала.

Візьми лижі й саночки

Помчимося навпростець

Зразу стане жарко.

Так!  Так!

Зразу стане жарко.

ДОБРИЙ ДІД МОРОЗ

Добрий Дід, Дід Мороз

Гість у нашім домі

Дуже раді ми всі

Гостю дорогому.

Ой, спасибі, добрий Дід,

За північний твій привіт,

За ялиночку та сніг

І за наш веселий сміх.

Ми тебе, Дід Мороз

Ждали неймовірно

А тому так у нас

У садочку гарно.

БУБОНЦІ

Сяє срібний сніг

Наче вітер, сани мчать,

Дзвенить веселий сміх

І бубонці звучать.

На саночках швидких

Покататись всі спішать,

Лунає наша пісня

І бубонці дзвенять.

Дінь-дінь, бом,

Дінь-дінь, бом,

Дивний дзвін кругом

Сміх веселий дітвори-

Сани мчаться із гори.

КАРНАВАЛ

Знов прийшло, знов прийшло

Новорічне свято

Для малят принесло

Радощів багато

Ми за руки візьмемось,

круг ялинки станем

Дзвінко музика хай грає

В нас на карнавалі.

Карнавал, карнавал, карнавал

Закружляв, закружляв усіх нас

Скільки радощів ти нам приніс

Ти найкращий із свят на землі.

А ялиночка зелена вогниками сяє

Гілочками хита, всіх гостей вітає.

Дід Мороз, Дід Мороз поспіша на свято

І даруночків несе нам усім багато.

           ХОРОВОД  БІЛЯ  ЯЛИНКИ

Під ялинкою підем дружним кроком

Привітаєм всіх гостей

З Новім роком!

Ми чекали всі тебе ялиночко

Гноми, зайчики, ведмедики, сніжиночки

І до нас зеленим чудом ти явилася

Щоб ми разом біля тебе веселилися.

То ж ставайте в хоровод всі скоріше

Разом стрінем Новий рік веселіше.

І нехай шумить за вікнами метелиця

І нехай сніг білий по дорогах стелиться

Дід Мороз прийшов до нас з любов’ю, ласкою

Із Снігуркою, дарунками і казкою.

З Новим роком всіх гостей ми вітаєм

І щасливих світлих днів всім бажаєм.

           ЗИМА

Запорошило стежинки

Вітер віхолу здійма

З неба сипляться стежинки –

Це до нас прийшла зима.

Ой, зима, ой зима

Це до нас прийшла зима..

Гарно, світло в нашім залі

Веселиться дітвора

За вікном летять сніжинки

Бо зимова це пора.

Ти на радість нам прийшла

Скільки снігу намела

І мете, мете пороша

Ой, яка зима хороша.

ДІД МОРОЗ

Дід Мороз Червоний Ніс

Подарунки нам приніс

І тобі, і мені

Усій нашій рідні.

Всім пакуночки роздав

З Новим роком привітав.

Зайчики сіренькі скок-скок-скок

Кабанчики кругленькі рох-рох-рох

Снігурі червоні скік-скік-скік

Ось який веселий Новий рік

Дід Мороз-Чарівник

Диво з них зробити зміг

Для малят і звірят

Для всіх мам і для тат

Свята кращього нема, як ця радісна зима

А за вікном кружляє завірюха

А морозець щипає всіх за вуха

А нам біля ялиночки чудово

Усе тут надзвичайно і казково.

                                           Щедрівки.                                                  

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР ДОБРИМ ЛЮДЯМ

 

ЩЕДРІВКА

Я несу щедрівочку у будинки

Сію-вію зернята із торбинки

Сію-вію зернята-зоренята

Хай добром проміниться ваша хата!

Як моя торбиночка порожніє –

То навколо радістю світ повніє.

Сію-вію зернята-зоренята

Хай добром проміниться ваша хата!

ЩЕДРІВОЧКА

Щедрик, щедрик, щедрівочка

Щедрували: Наталочка

І Василько, і Катруся

Та Іванко слів забувся.

Петрик прагне підказати.

Скільки ж прийшло щедрувати?

Щедрий вечір, добрий вечір

В полі, в полі плужок ходить.

Приспів:

Щедрий вечір, добрий вечір

Добрим людям на весь вечір!

Ори, синку, цюю нивку.

Та посієм пшениченьку.

З колосочка – то жменьочка.

А з другого – жита много.

ВІНШУВАННЯ

З Новим роком так як вмію,

Всіх віншую, всіх я сію.

Як багатих, так і бідних

Українців наших рідних.

 

Сію жито і пшеницю

Хай зародитьБог пашницю

З Новим роком йду до хати

Щось вас маю побажати.

 

Зичу сили й гаразду

Щоб пргнали всю біду

Зичу урожаю в полі

Статку в хаті і стодолі.

 

Не журби, але забави

Не упадку, але слави.

Зичу щиро в тій годині

Українській всій родині.

СВЯТИЙ ВЕЧІР

В хаті прибрано святково

На стола 12 страв

Тато свічечку воскову

Засвітив і побажав.

Всім веселий Святий вечір

Щоб в сім’ї у нас був лад.

Щоб без сварок-суперечок

Дочекати других свят.

ЩЕДРИК-ВЕДРИК

Щедрик-ведрик,

Дай вареник,

Щедрик-ведрик,

Сивий веприк.

Із колосочка –

Жита мисочка,

Із снопочка –

Ціла бочка.

Вам щедрець –

Мені млинець,

Грудочка кашки, пару яєць.

СОЛОДКИЙ СНІГ

Дід Мороз на ялинці

Роздавав нам гостинці.

А ми Діда Мороза

Частували морозивом.

Дід Мороз приховати

Здивування не міг:

-Вперше бачу, хлоп’ята,

Щоб солодким був сніг!

СПИТЬ ВЕДМІДЬ

Спить ведмідь в своїй барлозі,

Бо не спати він не в змозі.

Вітер свище, завиває

Снігом землю замітає.

А в барлозі тепло й сухо!

Не дістане завірюха.

ЗАБІЛІЛИ СНІГИ

Стала зима вже на ноги

Там, де шуміли луги,

Там, де курилась дорога, -

Знов забіліли сніги.

 

Сніг на кущах верболазу,

Снігом укриті хати…

Як тепер Діду Морозу

Наше село віднайти?

Вранці до гаю стежиинку

Нам протоптати довелось,

Щоб і до нас на ялинку

Теж завітав Дід Мороз.

ПРО ЯЛИНКУ

Розкажу вам про ялинку,

Що росла серед кущів,

Хто співав над нею дзвінко

Хто внизу під нею жив.

 

Розкажу вам про лисичку,

Про сніжинку невеличку,

І про вовка й ведмежат,

Про пухнастих зайченят.

 

Вітер виє і мете,

Крутить листя золоте

З неба сніг летить весь час

Це зима прийшла до нас.

 

У барлозі спить ведмідь,

Смокче лапу і бурчить

З ним разом в теплі лежать

Троє сонних ведмежат.

 

А ялиночка шумить

«вже на землю сніг летить,

І моє гілля зелене

Не страшна зима для мене

ЯЛИНКА

Що за зорі яснозорі

Спалахнули в гущині?

На ялинці, наче зорі,

Засвітилися вогні.

 

Нумо всі співати дзвінко,

Ти, сніжок, лети згори!

Хай горить у нас ялинка

Для всієї дітвори

ЗИМА

 Валентин Бичко

Дорога біла стелиться,

І краю їй нема.

Сніжок мете метелиця.

Прийшла до нас зима.

 

Льодком тоненьким скована,

Спинилася ріка.

Повита тихим сном вона, весняних днів чека.

 

І ліс дріма. Безлистою

Верхівкою поник.

Над ним пісні висвистує

Лиш вітер-сніговик

СНІЖИНОЧКИ

Катерина Перелісна

Сніжиночка спускалася

Із хмароньки на став.

Та дівчинці попалася –

Присіла на рукав.

А та її легесенько

У пальчики взяла,

Злякалася біднесенька,

Розтала й потекла.

МОРОЗЕНКО

Петро Бондарчук

 Морозенко бородатий

Ходить-бродить коло хати

Та й у вікна загляда.

Ми запрошуєм погрітися, -

Він не хоче, він боїться,

Що розтане борода.

ВІХОЛА

Катерина Перелісна

Віхола, віхола,

До мороза їхала,

Саночки мальовані,

Снігом напаковані,

Кониками зайчики,

Сірі побігайчики.

Сани розігналися,

Зайчики злякалися,

Віхола схопилася,

В полі закрутилася.

Віхола, віхола,

Ти куди заїхала?

ВИПАВ СНІГ

Марія Познанська

Ой, у лісі лист зав’яв!

Білий сніг у лісі впав.

На дубочки молоденькі,

На ялинки зелененькі.

Притрусив сніг доріжки,

Всі горбочки, моріжки.

Біло-біло в лісі стало,

Так багато снігу впало!

 МОРОЗ

Катерина Перелісна

 Причепився Морозенко

Та й щипає помаленьку:

Ручки, ніжки вже щемлять,

Щічки з холоду горять.

Та ще носик чих та чих!

Бо замерз він більше всіх.

Відчепися ж ти, Морозе,

Бо течуть вже в мене сльози.

МОРОЗ

Кажуть всі: - Мороз сердитий!

Тільки це неправда діти.

На шибках мороз малює.

І зимові дні дарує

Всім нам квіти,

Буйні трави,

Довгі віти кучеряві.

Ну, а хто дарує квіти

Не буває злий, сердитий.

СНІГ

 Довго-довго йшли дощі

На дерева, на кущі.

Та за нічку білий сніг,

Мов святковий килим ліг.

Сніг сріблястий і пухнастий

Сніг чудовий, сніг – такий,

Ніби шубка в кошеняти –

Волохатий і м’який.

ЗАВІРЮХА

Завірюху на гопак

Запросив вітрище –

По лісах, по полях

Завірюха свище!

Як пішла, пішла по колу –

Вибілила все довкола!

Двір такий, неначе хата

У бабусечки до свята!

Руки в боки, туп! – ногою:

Позмагайтеся зі мною!

Танцюристка вміла

Завірюха біла.

ЗИМОВА КАЗКА

 Зима красуня, біла чарівниця!

В ній стільки дива-дивного, краси!

І снігу білого нанесено по вінця,

І віхор та хурделиць голоси…

 

Поглянь, які ялиночки красиві –

Зелене гілля в білому сніжку.

А часом враз прийдуть тумани сиві,

Як не любити казку отаку!

 

Летять сніжинки, наче біле диво,

Мете пороша, бо її пора.

У лісі, в полі стало так красиво,

А гляньте, як змінилася гора!

 

А сонце блисне, всюди заіскриться

І сніг заграє барвами всіма.

Така чарівність навіть не присниться,

Це все чаклунка, білая зима!

 

А іній на деревах волохато

Розвісив чари – серце завмира!

Зима на казку чарівну багата,

Така прекрасна радісна пора.

СНІГ ІДЕ

Марія Познанська

Тихо, тихо сніг іде,

Білий сніг лапатий;

Ми у двір скоріш підем,

Візьмемо лопати.

Ми прокинем зранку

Стежку біля ганку,

Вийде мама з хати

І почне питати:

- Хто це так доріжку

Вміє прокидати?

НАША ЯЛИНКА

Н.Забіла

З неба падають сніжинки

На дерева, на будинки,

На майдани, на садки,

На ялинки, на дубки.

 

Біле-біле все навколо,

Ясне й чисте, як ніколи!

Мов пухнаста ковдра, ліг

Скрізь на землю білий сніг.

 

І тупочуть ноженята

По блискучому сніжку.

Це ж у нас сьогодні свято

У дитячому садку!

ЗИМОВА КАЗКА

В.Басюк

Білий сніг, білий сніг,

Заміта сніжинки.

На мережево доріг

Падають сніжинки.

Завірюха – заметіль

І мороз тріскучий

Снігову метуть крутіль

На високій кручі.

Вітерець-жартівник

Віхолу здіймає,

Мороз-чарівник

Наче сріблом грає.

Позаносив білий сніг

У лісах ялинки.

І казковім наче сні

Все навколо взимку.

ЗАБІЛІЛИ СНІГИ

А.Качан

 Стала зима вже на ноги.

Там, де шуміли луги,

Там, де курились дороги –

Знов забіліли сніги.

Сніг на кущах верболазу,

Снігом укриті хати…

Як тепер Діду Морозу

Наше село віднайти.

Вранці до гаю стежинку

Нам протоптати довелось,

Щоб і до нас на ялинку

Теж завітав Дід Мороз.

ЛІСОВА КРАСУНЯ

Ой, зима красуне, ой зима хороша!

Іній на деревах сріблом виграє.

То сніжок лапатий, то мете пороша

Вітер дме у труби – соло виграє.

 

То сніжок на сонці блискітками грає,

То у небі хмарка тиха пропливе,

То завія-хуга простором гуляє,

Дід Мороз на шибці уночі живе.

 

То мороз аж тисне, холод допікає,

Хтось на синіх ріках збудував мости.

А під льодом річка тихо спочиває.

Лід як скло. По ньому можна сміло йти!

 

Ой зима хороша, біла і вродлива.

І неначе казка, кожен день нова.

То мінлива дуже, а то вередлива,

Радісна, весела, гарна і жива!

ЗИМОНЬКА

Катерина Перелісна

Ой, ти зимонько-зима,

В тебе жалощів нема:

Снігом вкрила наш садок,

Розігнала всіх пташок.

 

Вітер твій гуде-шумить,

За вікном мороз тріщить,

А та віхола не раз

Заганяє в хату нас.

 

Замела хурделиця

Зайця аж по вуха.

Ой зима, зима, зима.

А на теплого кожуха

В зайця доларів нема!

ЧИ БУВАЄ ЗИМА?

Петро Ребро

Ведмідь сварився із совою:

-                     Ти щось наплутала, сова!

Затям своєю головою:

Зими в природі не бува!

Сова сміється: - Волохатий,

Не диво чути це мені:

Ти ж восени як ляжеш спати,

То встанеш тільки навесні.

СИНИЧЦІ

Я  знаю, синичко, чому ти сумна.

Чому ти щоранку летиш до вікна:

Зерняток  ти хочеш. Послухай мене,

Зима в нашім краї не скоро мине…

Зови свою маму, і брата й сестрицю, -

В садку я повісив для вас годівницю!

ЗИМОВА КАЗКА

Довелося вам ходити

В той вечірній час,

Коли зірочки-сніжинки

Падають на вас?

Коли м’яко осідає біла пелена,

Ніби небо розстеляє сувій полотна?

Так приємно огортає

Сніговий завій,

Світ чарівним виглядає

З-під пухнастих вій,

Ані вітру, ні морозу –

У природі штиль,

І цілує вас в обличчя

Тиха заметіль.

КОЛІР ЗИМИ

П. Сингаївський

Вкрив дерева білими крильми

Морозець колючий, мов шипшина.

Білі черевички у зими,

Біла-біла в неї кожушина.

Білі сани, білогриві коні,

Білі рукавички пухові,

Білі щоки і вуста червоні

Мов розквітлі маки польові.

 

Для того, щоб отримувати новини ДНЗ на електронну пошту, впишіть іі адресу у формі справа і натисніть "Отримувати!"


Отримувати новини сайту на електронну пошту:
Порекомендуйте запис друзям:

Прокоментувати


Рекомендуємо

Шановні гості! Отримуйте оновлення сайту ДНЗ №19 на електронну скриньку! Впишіть іі адресу у формі знизу і натисніть"Отримувати!"
Ми знаходимося за адресою: м. Ужгород, вул. Белінського, 22 т. ( 0312 ) 2 - 65 - 17 Електронна скринька: dnzn19@gmail.com Електронна реєстрація в ДНЗ №19: http://uzhgorod-dnz19.klasna.com/