Літературно-музичне заняття «Плекаймо наш скарб — рідну мову»

admin 18 - Февраль - 2013

Конспект складено
вихователем ДНЗ №19 м.Ужгород
Трашевською Є.С.

Шановні гості, любі друзі!

Гостинно просимо на свято рідної мови!

Вона, які ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ

Це мова наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ

Ведуча.

Сьогодні ми зібралися поговорити про нашу рідну українську мову, але ми не можемо не згадати про те, що травень – місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь сина, який став спасителем людства.

До Матері Божої звертаються християни,  просячи заступництва і допомоги.

До Матері Божої звертаються і наші діти. Вони моляться за вас, любі матусі.

МОЛИТВА

Є у мене найкраща матуся

За неї до Тебе, Пречиста, молюся

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько

Благаю у тебе дрібними словами

Опіки та ласки для любої мами

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ той, у люди,

Щоб ними раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Пісня «О, Пречиста…»

Діти прикрашають образ Божої Матері квітами

Ведуча.

Українська літературна мова має свою могутню класику, своїх геніїв, які визнані всім світом.

Це – Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.

Прислухаймося до чарівних слів, які оспівують нашу рідну мову.

Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова

Така багата й вічно молода.

О мово, ти як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялись Леся Українка,

Й благословенний батько наш Тарас.

Від інших мов не гірша,

Для українців – наймиліша,

Пісенна, ніжна і дзвінка,

Мова Шевченка і Франка.

Ведуча.

Колись відомий український письменник Панас Мирний сказав дуже гарні слова про рідну мову.

«Найбільше і найдорожче добро у кожного народу – це його мова, ота багата, жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування».

Мово моя українська –

Батьківська, материнська

Я тебе знаю не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану

Не з словників насмикану,

Ти у мене із кореня –

Полем мені наговорена

Дзвоном коси прокована

В чистій воді смакована

Болем очей  продивлена

Смутком багать продимлена

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута

З кров’ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм.

 Пісня «Рідна мова»

Ведуча.

«Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним. Як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям родини.

Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не означає рідне слово – це людина без роду, племені»

(В.Сухомлинський)

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

Ведуча.

Прислухаймося: зранку й до вечора навколо нас звучить мова. Ось у сусідній кімнаті з кимось розмовляє мама, чути голос диктора по радіо чи телебаченню, з вулиці ледь чутні голоси людей. Там пташки виспівують, дерева про щось шепочуть. Кожний має свою мову.

Мову рідну, слово рідне

Має, дітки, кожний в світі.

З деревом говорить вітер,

З квіткою говорить квітка.

З пташкою щебече пташка,

Тиха річка – з озерцем.

Мову знати цю неважко.

Коли хоче того серце.

Ведуча.

Ми всі вже звикли, що завдяки мові можемо розуміти один одного.

А тепер припустимо на хвилинку, що мови нашої та й інших мов нема на землі. Якими б ми були? Яка це була б сумна картина, навіть уявити важко. Скрізь було б сумно і тихо.

Але люди винайшли мову. Мова допомогла людям порозумітися між собою, недарма ж говорять: «Треба знайти спільну мову».

Якщо раніше кожен сам повинен був додумуватися, як зробити ту чи іншу роботу, то сьогодні ми маємо найцінніший скарб – нашу мову, завдяки якій ми можемо навчити вас писати, читати, співати.

Наша мова належить до високорозвинених мов світу.

 Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкілля і як!

Є в ній ліс, лисочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс, ще й байрак.

Ведуча.

Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська, вона ніжна, співуча, мелодійна.

Рідна мова

Вимовляю кожне слово,

Кожне слово – наче спів.

Найдорожча рідна мова

Мова діда  і батьків.

Дім дитинства в кожнім слові, -

Материнський, теплий, свій…

Не зустрінеш в іншій мові

Слів «Івасик, любий мій!»

Так бабуся зустрічає,

Каже «Рідні ви мої…»

А за хатою співають,

Мов шалені, солов’ї.

Не забудьмо рідне слово,

Хоч вчимо слова нові,

В серці нашім – рідна мова,

Ми без неї – не живі!

Ведуча.

Були такі часи, коли українцям заборонялося розмовляти, читати й писати рідною мовою. Не там десь – за морями – океанами, а на своїй землі. Та попри все зберіг наш народ мову, доніс з глибини віків до нас її багатство і велич.

В народу немає більшого скарбу, як його мова. Мова потребує постійного піклування. Кожен із нас повинен оберігати своє рідне слово. Тож вам малята, берегти і примножувати наш дорогоцінний скарб – рідну українську мову.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінки зодягайся, моє щире слово!

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

 

«Як би тобі, доню…»

Ведуча.

Від кого чує немовля перші теплі, лагідні слова рідною мовою?

Хто перший наспівує дитині колискову?

Любов до рідного краю, до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні.

Мами виконують колискову.

Колискова пісня, колискова,

То найперша материнська мова

Пахне вона м’ятою і цвітом.

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами.

Скільки в ній ласкавості і шани!

Скільки в ній тривожності людської

І надій, і сивини гіркої.

Колискова пісня, колискова,

То щаслива материнська мова.

 Ведуча.

Коли вишня вбирається в біле вбрання і яблуня красується, неначе наречена – ми святкуємо День Матері. Як річка починається з малого джерельця, так і людина починається з материнського серця, з її любові і доброти.

Щасливий той дім, де мати співає над своєю дитинкою колискових.

Звучить колискова

Спи, моя радість, засни,

В долі вже згасли вогні.

Двері ніде не скриплять

Мишки в кубельці вже сплять.

В домі все стихло давно

Сплять вже пташки за вікном

Очки скоріше зімкни

Спи, моя радість, засни.

МАТЕРІ

Я твій портрет фіалками вберу –

Ти любиш голубі фіалки.

Мене ти учиш правді і добру.

Мене до праці ти привчаєш змалку…

Я доторкнуся до твого чола,

На ньому зморшки – й ті такі ласкаві…

Ти все дала й нічого не взяла:

Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.

 «Поклін батькам»

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати

Гору найвищу узяти,

Можна пройти крізь пустелі та хащі,

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами –

В світі усе починається з мами.

Ведуча.

Коли діти виростають, набираються сили, вилітають вони з рідного гнізда, немов пташенята. Але де б вони не були, завжди пам’ятають дім, де народилися, про  тепло материнської руки.

Не від’їжджай

Не від’їжджай, прошу тебе, матусю.

Побудь ще трошки, хоч півдня.

Щокою я до тебе притулюся,

Як і тоді, коли була малям.

Що з того, що давно доросла,

І мої доньки зростом вже, як я?

В моєму серці снігова пороша

Дитини почуття не замела.

Перед тобою я завжди маленька,

Нехай лежать за спиною роки.

Не від’їжджай, прошу тебе, рідненька.

Так тепло біля доброї руки.

 «Росте черешня…»

Ведуча.

Тепло і ласку віддає мати своїм дітям і навчає їх того, що сама вміє: і вишивати, і співати, і любити одне одного, поважати, шанувати старших. А також навчає любити ще одну матір –

Матір-Батьківщину, Україну – неньку.

З чого ж починається для кожного з нас Батьківщина?

Що таке батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі.

Дужі руки у тата

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

Серед лугу лелека,

І діброва далека,

І веселка під лісом,

І стрімкий обеліск.

Батьківщина – це ліс осінній,

Це домівка твоя і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це труд і свято,

Батьківщина – це мама і тато.

 «Рідний край»

Ведуча.

Батьківщина – це і наша рідна українська мова, це мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, наш садочок, рідне місто і наша з вами українська земля, бо ми тут народилися, тут живемо. І не треба заздрити, що десь там краще, а давайте разом робити так, щоб нам було добре на рідній землі.

Гості виконують пісню

«Біла хата»

Щоб цвіла Україна моя,

Ми даємо обіцянку нині:

Вчитись так, щоб набуті знання

Пригодились моїй Батьківщині.

Присягаєм край наш рідний

Над усе любити,

Рідний нарід щанувати

І для нього жити.

Одна Батьківщина і двох не буває

Місця, де родилися, завжди святі

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати

Що босим колись протоптав.

У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам весни несуть

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї

І я припадаю до неї вустами

І серцем вбираю, мов спраглий води

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

 «Український танець»

 

Ось і закінчується наш вечір. Багато гарних слів ми почули про нашу українську мову, про рідну Україну.

Пройде час, ви станете дорослими. Мені б дуже хотілося, щоб любов до свого народу, до рідної мови, традицій, звичаїв ви пронесли через все життя, щоб ви любили свою Україну, де б не були, щоб жили щасливо і радісно у ріднім краї і ніколи не цурались української мови.

Бо ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде.

Як ті пісні, які співала мати

І як своє дитинство золоте.

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов’їна

Пісня неповторная твоя.

 

«Земле моя»

 

Для того, щоб отримувати новини ДНЗ на електронну пошту, впишіть іі адресу у формі справа і натисніть 

"Отримувати!" 

 

Отримувати новини сайту на електронну пошту:
Порекомендуйте запис друзям:

Прокоментувати


Рекомендуємо

Шановні гості! Отримуйте оновлення сайту ДНЗ №19 на електронну скриньку! Впишіть іі адресу у формі знизу і натисніть"Отримувати!"
Ми знаходимося за адресою: м. Ужгород, вул. Белінського, 22 т. ( 0312 ) 2 - 65 - 17 Електронна скринька: dnzn19@gmail.com Електронна реєстрація в ДНЗ №19: http://uzhgorod-dnz19.klasna.com/