ЗДО №19

«Дитина, яку не любили у дитинстві, 
                          виростає людиною, яка не вміє любити…»
                                                                                  Аристотель

Головне у співпраці з гіперактивною дитиною – винагорода за позитивну і бажану поведінку, стимулювання мотивації, заохочення до потрібних дій.
Дуже часто батьки забувають чи не мають бажання хвалити дитину, а використовують лише один спосіб педагогічної корекції, що на їхню думку, є найефективнішим, - покарання. Покарання треба використовувати продумано, виважено, обережно.                   

Принципи покарання:

• Перш ніж карати, ми маємо зрозуміти, що сталося.

• Вибирати ефективний спосіб покарання. Не кричати і лупцювати, а , наприклад, використовувати метод штрафування, метод тайм-ауту, позбавлення привілеїв.

• Якщо ви вирішили покарати дитини, то потім ви не маєте її жаліти чи плакати разом з нею, просити пробачення. ( При умові, якщо ви її наказали за діло, якщо ні – то вибачитись потрібно обов’язково)

• Покарання має бути застосовано одразу, « тут і саме зараз», а не за провину тижневої давнини..

• Якщо ми караємо, то ми маємо бути спокійними, не сердитися й не гніватися.

• Перед покаранням має бути чітке та коротке пояснення, для чого ми це робимо.

• Не позбавляйте дитину покаранням  своєї любові, а кажіть, що вона вас дуже  розстроїла, розчарувала тощо…

Помилки покарання:

• Покарання як помста.

• Покарання як приниження.

• Покарання не має моделювати негативних рис поведінки.

• Карати не дитину, а її поведінку.

• Не карати позбавленням любові. ( « Я тебе більше не люблю!», « Віддам тебе до інтернату!», « Виростеш бандитом!» та інше… )